Засоби інтенсифікації виразності газетного тексту у мові сучасної української преси (Дипломная работа по предмету )

В дипломной работы содержится 61 страниц, входящих в файлы .doc, .rtf, docx, которые вы сможете скачать после оплаты. Доступно для просмотра в бесплатном режиме: 32 страниц.

Прикрепленные фалы, которые вы сможете сразу после оплаты диплома скачать:
Zasobi_intie...si.doc (349 кб)

Ключевые слова:Засоби інтенсифікації виразності газетного тексту у мові сучасної української преси

Уникальность текста: 3%

Описание работы (от продавца):

ЗМІСТ
ВСТУП .............................................................................................................. 3
РОЗДІЛ І. ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОВИ СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ГАЗЕТ ............................................................
8
1.1. Семантико-стилістичне явище гри слів як засіб зацікавлення читача змістом публікації .......................................................................
8
1.2. Особливості функціонування абревіатури у семантичному полі газетної публікації ……………………………………………....
14
1.3. Сленг і жаргон як засіб експресії у мові сучасної української преси ……………………………………………………......................
20
РОЗДІЛ ІІ. ФУНКЦІОНУВАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ У ГАЗЕТНИХ ТЕКСТАХ ..........................................................................................................
27
2.1. Узуальні фразеологічні одиниці як засіб інтенсифікації вислову ………………………………………………………………..
27
2.2. Посилення виразності та експресії медіа-текстів за допомогою оказіональних фразеологізмів ….....................................
29
2.3. Афористичні вислови і ремінісценції як засіб впливу на емоції читача ……………………………………………….................
37
РОЗДІЛ ІІІ. СИНТАКСИЧНІ ЗАСОБИ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО МОВЛЕННЯ .............................................................
41
3.1. Еліптичні синтаксичні конструкції. Парцеляція та інверсія у текстах газет ..........................................................................................
41
3.2. Скорочені стягнені конструкції як засіб експресії та інформативності. Синтаксичні конструкції зі значенням питальної, спонукальної, окличної модальності ...............................
46
ВИСНОВКИ ..................................................................................................... 51
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ......................................................... 56
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………………… 57

ВСТУП
Актуальність дослідження. На початок ХХІ століття цілком закономірним є виникнення концепції медіадизації життєвого простору суспільства. За твердженням авторів концепції Ю.Хабермас, О.Тоффлер та ін.), медіадизація – глобальний та інтенсивний процес впливу ЗМІ на суспільну свідомість, що призводить до „внутрішньої колонізації”, „фрагментації” ментальних уявлень людини [22, 59]. Важливим є висновок науковців (І.Рогозіна, Л.Кудрявцева, Л.Дяченко, О.Дорофеєва, О.Стишова та ін.), що роль засобів масової інформації в сучасному світі надзвичайно велика, а здатність дискурсу мас-медіа впливати на світорозуміння адресатів досить потужна. Мова преси, що відображає складні соціальні процеси, матеріалізує не лише особисту, а й насамперед суспільну свідомість, впливає на вироблення громадської думки, допомагає у формуванні певного типу соціальної людини. "Періодичні видання, пропагуючи політичні, наукові та інші думки в Україні, виховуючи естетичні смаки через публікацію художніх творів, утверджували поліфункціональність української літературної мови, сприяли формуванню мовно-культурного середовища… Мова преси відбиває тенденції розвитку загальнолітературних норм української мови" [12, 323].
Демократизація суспільно-політичного життя та лібералізація й урізноманітнення соціально-економічних засад і морально-етичних та естетичних принципів суспільства, з одного боку, і розширення поля суспільного функціонування української мови, з другого боку, викликали до життя з початку 1990-х. рр. потужні процеси змін на всіх структурних рівнях та оновлення стилістичних засобів української літературної мови. Цей комплекс явищ є дуже складним і суперечливим, і в ньому поєднуються процеси як власне демократизації літературної мови (розширення кола її носіїв і суспільного використання, менша ригористичність її канонів. Унаслідок обмеження "редакторського" втручання на користь ширшим можливостям для мовного самовираження особистості, активні пошуки свіжих виражально-зображальних засобів мовлення в умовах виниклої конкуренції між різними засобами масової інформації для завоювання читацької та глядацької аудиторії, зменшення стильової відстані між усно-розмовною і книжно-писемною сферами її функціонування, тенденції до усунення рис, не властивих їй, і відродження або частіше стимулювання її питомих особливостей, так і взагалі лібералізації її нормативної основи, тобто вже дозволеного як стихійного, так і цілеспрямованого відступу від її попереднього досягнутого і відповідним чином унормованого стану. Лібералізація норм літературної мови (ослаблення і розмивання певних стильових і стилістичних обмежень, збільшення варіантності мовних одиниць і слововживання в цілому, розхитування мовностилістичних і правописних норм, масовий і неконтрольований потік іншомовних запозичень, зростання в публіцистичному функціонуванні індивідуальних новотворів і т. ін.) може приводити вже не тільки й, можливо, не стільки до сприятливих для літературної мови, а й до деструктивних для її нормативної основи наслідків, що сповільнюють темпи її шліфування і стають на заваді її сприйняттю новими масами мовців. Погляди дослідників щодо демократизації мови постсоціалістичного періоду розходяться – з безумовним визнанням її наявності. (Костомаров В.Г., Мокієнко В.М.): замість нормального стандарту, орієнтованого на "ревнителя" чистоти мови на зразки колишньої "соцреалістичної" художньої прози або шаблонного газетного "канцеляристу", на передній план тепер висувається мова "гласних" засобів масової інформації, стихія живої мови (включаючи просторіччя, жаргон і сленг), не контрольована цензурою та інститутом казенних редакторів. Показово, що навіть лінгвісти, які недавно виступили за сувору орієнтацію на "чистоту мови" і "культуру мови", під тиском сучасної мовної ситуації змушені апелювати до такого лабільного й багато в чому суб’єктивного критерію, як "мовний смак" (В.Костомаров (1994), К.Гутшмидт (1998). Г.Солганик (1995) називає це явище "інтимізацією газетної мови" і поєднує його не лише зі здобутками, а й утратами, які виявляються в зниженні публіцистичного стилю (газетної мови) до рівня побутової розмови, стиранні таким чином міжстильової межі, і, як результат, зниження статусу мови газети. Експансія елементів субстандартних соціолектів (вульгаризмів, суржику, жаргону) у мові засобів масової інформації взагалі і преси зокрема є об’єктом досліджень багатьох мовознавців (О.Тараненко, Д.Баранник, В.Віденов (у слов'янських мовах), Л.Скворцов (у сучасній російській мові) та багато інших). Протягом тривалого часу мова газети залишалася поза увагою мовознавців, незважаючи на те, що для всіх була зрозумілою її політична роль і суспільне значення як джерела інформації. Словесна природа періодичної преси порівняно недавно привернула до себе увагу лінгвістів. Одним із перших, хто піддав науковому аналізові мову періодики, був М.Гладкий. Його праця "Наша газетна мова", видана у Харкові у 1928 році, мала неабиякий вплив на нормалізацію та стабілізацію української літературної мови. Ґрунтовні дослідження газетної мови пов'язуються передусім з іменем М.Жовтобрюха ("Мова української періодичної преси (кінець ХІХ – початок ХХ ст." (1970), "Мова української преси (до середини 90-х років ХІХ ст.)" (1963). Чимало зробили для виявлення особливостей мови періодичної преси О.Сербенська та О.Пономарів. У кінці 70-х – на початку 80-х років ХХ століття побачили світ такі наукові доробки, як "Мова сучасної масово-політичної інформації", "Особливості мови і стилю засобів масової інформації".
Протягом останнього часу увагу дослідників привертають різнорівневі мовні одиниці у ЗМІ, особливості їх використання та функціонування у газетній мові (О.Сербенська, Л.Ставицька. Ж.Колоїз, Л.Пархонюк, С.Єрмоленко, А.Григораш та ін.). Предметом зацікавлення мовознавців стають переважно одиниці лексичного рівня і великою мірою фразеологічного. Проте мало уваги сучасні дослідники приділяють газетному заголовку, хоча саме він є тим текстоформуючим і текстооформлюючим елементом, який виявляє специфіку публіцистичного (газетного) стилю, зокрема необхідність висловити максимум інформації, затративши мінімум мовного матеріалу, тенденцію до економії мовних засобів при максимумі смислового навантаження, поєднання інформативності, лаконічності з емоційно-експресивним забарвленням. Заголовок у першу чергу відображає мовні явища сучасності і, у якійсь мірі, сконденсовує їх.
Актуальність дослідження визначається рядом чинників: по-перше, зростанням ролі газетної мови в житті суспільства, і значущості соціального та мовного впливу на формування ціннісних орієнтацій; по-друге, відображенням у мові газет сучасних мовних тенденцій та явищ, які особливо яскраво виявляються протягом останнього десятиріччя; по-третє, відсутністю фундаментальних досліджень зображальних засобів інтенсифікації виразності газетного мовлення.
Мета роботи – дослідити основні засоби інтенсифікації виразності газетного тексту у мові сучасної української преси, вказати на особливості мови української газети за період 2000-2006 рр.

• Недавно искали
• Последние добавленные работы
• Фрагмент

Лайкни, если работа понравилась