Магазин электронных документов
Криза довіри до соціальних інститутів та організацій в українському суспільстві та шляхи її подолання.
  • Криза довіри до соціальних інститутів та організацій в українському суспільстві та шляхи її подолання.
  • Криза довіри до соціальних інститутів та організацій в українському суспільстві та шляхи її подолання.
  • Криза довіри до соціальних інститутів та організацій в українському суспільстві та шляхи її подолання.

Криза довіри до соціальних інститутів та організацій в українському суспільстві та шляхи її подолання. (Курсовая работа по предмету Социология)

  • ID работы: 11204
  • Тип: Курсовая работа, 3 курс
  • Раздел: гуманитарные науки
  • Предмет: Социология
  • Страниц: 27
  • Год: 2013
  • Формат файла: DOC
  • Продавец: palenkovskaya
Оранжевым цветом выделены страницы доступные к просмотру только после покупки подписки

k-kriza_dovyri_do_sots_ynstitutyv.doc

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

В курсовой работы содержится 27 страниц, входящих в файлы .doc, .rtf, docx, которые вы сможете скачать после оплаты. Доступно для просмотра в бесплатном режиме: 15 страниц.

Прикрепленные фалы, которые вы сможете сразу после оплаты курсового проекта скачать:
k-kriza_dovy...yv.doc (331 кб)

Ключевые слова:

Описание работы (от продавца):

Криза довіри до соціальних інститутів та організацій в українському суспільстві та шляхи її подолання.
Вступ………………………………………………………………………………….2
1. Поняття довіри. Передумови кризи довіри українського суспільства до соціальних інститутів………………………………………..…………….….3
2. Дослідження стану довіри українців до суспільних інститутів..................15
3. Шляхи підвищення довіри громадян до соціальних інститутів в Україні………………………………………………………………………..20
Висновки…………………………………………………………………………….24
Література. ………………………………………………………………….………25
Вступ.
Проблема довіри привернула соціологів досить давно і є однією із знакових в соціології, оскільки даний соціальний феномен лежить в основі будь-яких соціальних відносин, на якому рівні: будь то міжособистісні відносини, відносини між соціальними організаціями, соціальними інститутами. Але в останні роки на поверхню вийшла необхідність вивчення феномену, зворотного по відношенню до феномену соціальної довіри, а саме, феномену соціальної недовіри. Багато в чому саме завдяки недовірі соціальна довіра стала актуальною для вивчення. Разом з тим саме аналіз недовіри викликає найбільшу кількість труднощів і протиріч. Поглиблення соціальної диференціації як однієї з найбільш актуальних процесів сучасності посилює потребу у вивченні недовіри.


Дуже часто в повсякденному житті можна зустріти такі формулювання: "я не довіряю ..." або "я не вірю ..." (що по суті одне і те ж). Не довіряють дуже багатьом речам і особливо людям: президенту, уряду, сусідам, тієї або іншої марки, рекламі, банкам, представникам тієї чи іншої національності, чоловіку / дружині, родичам, колегам, начальству, бухгалтеру, який нараховує зарплату і т.д. [13, с.67]
Особливе значення має довіра громадян до тих соціальних інституцій, які покликані забезпечити народовладдя та захист прав людини. Йдеться про довіру до:
– влади – центральної законодавчої влади, уряду, місцевих органів влади;
– державних правозахисних інституцій – суду та прокуратури;
– силових структур – армії та міліції;
– духовно-ідеологічних інституцій – церкви;
– складових громадянського суспільства – засобів масової інформації, політичних партій, профспілок.
Довіра до влади базується на зобов’язанні представників влади виконувати обіцянки, що є показником моральності, свободи та відповідальності їх як учасників соціальної угоди, та на прозорості процесів прийняття рішень на всіх державних рівнях. Довіра до влади обмежується рівнем корупції та є показником рівня довіри у суспільстві як цілому.
Державні правозахисні інституції є точкою перетину конфліктуючих інтересів окремих громадян, їх організацій та державних структур в усіх можливих комбінаціях. Довіра до цих інституцій лежить в основі формування поваги до закону як одного з головних пунктів соціальної угоди. Вона доповнюється показником довіри до силових структур і є важливою частиною соціальної довіри.
Довіру до церкви та духовенства можна порівняти з довірою до влади в сенсі шляхів її формування, але вона обмежена етнокультурними рамками та факторами політичного впливу. За умов багатоконфесійності довіра до церкви може бути фактором партикуляризації суспільства.
Довіра до засобів масової інформації, політичних партій, профспілок не є однозначним показником розвитку громадянського суспільства, а є відображенням загальної структури соціальної довіри у суспільстві.
Значна увага до феномену "довіри" у державному управлінні обумовлена й тим, що лише позитивний образ інституту публічної влади виступає домінантним чинником підвищення ефективності її діяльності. Це суттєво впливає на якість державно-управлінських рішень, а отже, і на розвиток суспільства в цілому. Разом з тим, сьогодні в Україні спостерігається досить низький рівень довіри громадськості до різних гілок влади, що пов’язане не лише з негативною оцінкою діяльності державних інституцій, але й, значною мірою, зумовлено емоційним сприйняттям їхньої діяльності. Відтак недостатня підтримка населенням дій та програм, які здійснюються органами публічної влади, сприяє виникненню передумов для соціальної напруги, деструктивних процесів та кризових ситуацій в суспільстві. Також, нажаль, на сучасному етапі дуже часто фіксуються безкарні зловживання і навіть скоєння злочинів високопосадовцями і їх підлеглими. Все це підриває рівень довіри пересічних громадян до різних гілок влади.
Масова недовіра населення за часи незалежності сформувала певну характеристику пострадянського розвитку українського суспільства, яка отримала назву «суспільства втраченої довіри», основними причинами якого є низька ефективність державних органів через штучно впровадженні демократичні принципи управління: закритість, корумпованість та клановість політичної еліти; значний вплив неформальних «клієнтилістських» бюрократичних зв’язків тощо. Виникненню даного феномену також сприяло використання найменш ефективних механізмів легітимації влади на шляху побудови демократичної політичної системи – самолегітимації політичної еліти, традиційної легітимації на основі вкорінених радянських міфів, штучної харизматизації окремих лідерів тощо.
Довіра громадян України до банківської системи на даний момент є катастрофічно низькою.
За роки незалежності рівень довіри населення до банківської системи не був високий. В 90-х роках підірвало довіру вкладників банкрутство Ощадбанку СРСР і втрата ними значних сум коштів, що накопичувалися протягом тривалого періоду. Не сприяла відновленню довіри економічна нестабільність 90-х: гіперінфляція, банкрутство, безробіття – нові явища, з якими стикнулося суспільство після зміни економічної системи. Проте ситуація потрохи покращувалася.

2. Дослідження стану довіри українців до суспільних інститутів.
Соціологічне дослідження щодо громадської довіри до влади здійснювалось на замовлення Лабораторії законодавчих ініціатив компанією TNS в Україні в 2011 р.
Під час соціологічного дослідження було опитано 1200 респондентів віком від 16 до 75 років в більш ніж 80 населених пунктах всіх типів та в усіх регіонах України. При опитуванні витримані квоти за статтю й віком. Час проведення польового етапу дослідження - з 2 по 10 лютого 2011 року. Математична точність вибірки становить +/- 3%.
Традиційно для України, найбільше громадяни довіряють Церкві (67,1% респондентів висловили повну або переважну довіру їй), ЗМІ – як українським (46,4%), так і російським (37,4%) й західним (36,5%) - та Збройним силам (40,1%). Найменше довіри у Судів (14,3%), Прокуратури (17%), Міліції (17,4%) та Верховної Ради України (18,7%). Серед органів влади більше всього українці довіряють Президенту (31%).
Таблиця 1. Рівень довіри населення до соціальних інститутів в 2011 р.
Наскільки ви довіряєте кожному з цих соціальних інститутів та організацій? (повна та переважна довіра) Лютий-2011
1. Церква 67,1%
2. Українські ЗМІ 46,4%
3. Збройні сили 40,1%
4. Російські ЗМІ 37,4%
5. Західні ЗМІ 36,5%
6. Президент 31%
7. Місцеві ради 30,4%
8.
– на 6,8%, до Президента найбільш суттєво – на 10,3%. Простежується і падіння рівня довіри до Судів (на 7,3%), Прокуратури (на 5,7%), Міліції (на 7,6%), Служби безпеки України (на 6,7%), Місцевих державних адміністрацій (на 7%) та Місцевих рад (на 5%). Дещо знизився рівень довіри навіть до Українських ЗМІ (на 4,4%) та Російських мас-медіа (на 4%). Єдині позитивні зміни спостерігаються у ставленні до Західних ЗМІ – тут рівень довіри виріс на 2,9%.
Таблиця 2. Динаміка зміни рівня суспільної довіри в період за вересень 2010 - лютий 2011.
Наскільки ви довіряєте кожному з цих соціальних інститутів та організацій? (повна та переважна довіра) Лютий-2011 Вересень-2010
1. Церква 67,1% 68.2%
2. Українські ЗМІ 46,4% 50.8%
3. Збройні сили 40,1% 43,5%
4. Російські ЗМІ 37,4% 41.4%
5. Західні ЗМІ 36,5% 33.6%
6. Президент 31% 41,3%
7. Місцеві ради 30,4% 35.4%
8. СБУ 28,3% 35%
9. Місцеві державні адміністрації 25,6% 32.6%
10. Уряд 22,9% 29.7%
11. Профспілки 21,4% 25.1%
12. Верховна Рада 18,7% 21,4%
13. Міліція 17,4% 25%
14. Прокуратура 17% 22.7%
15. Суди 14,3% 21,6%

Література.
1. http://risclviv.wordpress.com/
2. http://www.spa.ukma.kiev.ua
3. http://www.tema.in.ua
4. Бирюков С. Легитимизация статуса региональной политической власти // Вестн. МГУ. Сер. 18. - 1997. - №4. - С.77-95.
5. Бова А. А. Соціальний капітал в Україні: досвід емпіричного дослідження // Економічний часопис – ХХІ. – 2003. – №5.
6. Доган М. Легитимность режимов и кризис доверия // Социологические исследования. - 1994. - №6.
7. Докл.: Бова А. Проблема довіри населення України до міліції (соціологічний аналіз) // Молода нація. – 1998. - №9.
8. Левада Ю Комплексы общественного мнения // Информационній бюллетень мониторинга. - 1997. - №1. - С.7-12.
9. Патнем Р. Гра в кеглі наодинці: занепад соціального капіталу Америки // Ї. – 2001. – №21.
10. Українське суспільство – 2003. Соціологічний моніторинг / За ред. В. Ворони, М. Шульги. – К.: Інститут соціології НАН України, 2003.
11. Луман Н. Медиа коммуникации. / Никлас Луман / Пер. с нем. А. Глухов, О. Никифоров. – М. : Издательство «Логос», 2005. – 280 с.
12. Крутій // Теорія та практика державного управління : зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2004. – Вип. 8. – С. 64–68.
13. Погорєлий С. Довіра до державної влади як категорія політичного управління/ С. С. Погорєлий//ДЕРЖАВНЕ БУДІВНИЦТВО [Електронне видання], 2010 – № 1. - Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2010-1/doc/4/13.pdf
14. Піроженко Н.В. Формування інституту соціального партнерства як складової соціального механізму державного управління // Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія, практика: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2006. – С. 284–289.
15. Матвіїшин Є. Оцінка чинників розвитку довіри як основи соціально-економічного зростання в регіонах України / Євген Матвіїшин, Ірина Матвіїшин // Публічне управління : теорія та практика : збірник наукових праць Асоціації докторів наук з державного управління. – Х. : Вид-во “ДокНаукДержУпр”, 2010. – № 3–4. – с. 230 – 235.
16. Фукуяма Ф. Доверие : социальные добродетели и путь к процветанию / Фрэнсис Фукуяма ; [пер. с англ. Д. Павловой, В. Кирющенко, М. Колопотина]. – Москва : АСТ, 2008. – 730 с.
17. Колодій А. Розвиток громадянського суспільства ; [Розділ підготовлений для підручника з основ демократії (проект "Демократична освіта") і опублікований з дозволу керівника проекту Джорджа Перліна в двох числах часопису "Ї"] / А. Колодій. – Львів, 2001. – Ч. 21–22.
18. Політичний портрет України. Демократія в Україні: оцінки, проблеми і перспективи // Бюлетень фонду "Демократичні ініціативи". – 2004. – №31. С.67-89
19. Селігман, Адам Б. Ідея громадянського суспільства / Б. Адам Селігман. – К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2000. – 340 с.
20. Попович М. Українська модель суспільного розвитку: бажання і реальність // Філософська думка, 2010, № 2. С.45-59
21. Міщенко А.Б. Довіра як складова легітимації влади в умовах сучасної демократії. Автореферат дисертації…канд.політичних наук. К., 2010. 19 с.
22. Кожемʼякіна О.М. Культура довіри як цінність громадянського суспільства // Практична філософія, 2008, №1. – с.38-46

Последние добавленные работы

  • Технлогический процесс отдлеки стен листами сухой штукатрки.
  • Деятельность ОВД по пресечению массовых беспорядков
  • Свадьба в жизни студентов
  • Финансы - контрольная
  • Решение прикладных задач на ПК в системе программирования Вorland(Turbo)Pascal, в ЭТ МS Excel, в пакете МаthCad
  • КЛАСС ДЛЯ РАБОТЫ СО СТРУКТУРАМИ ТИПА «СЛОВАРЬ»
  • Язык и стиль организационно-распорядительных документов
  • Негосударственные пенсионные фонды РФ: опыт, перспективы развития, оценка эффективности (на примере НПФ "Социум")
  • Диплом «Диагностика кризиса зрелого возраста»
  • Автоматизированное рабочее место менеджера по учету продаж транспортных средств
  • Антикоррупционная экспертиза нормативных правовых актов
  • Управління кредиторською заборгованістю (на прикладі ПП «...»)
  • курсова работа аналіз державного режиму
  • Элементы технологии личностно-ориентированного обучения, как средство формирования мышления учащихся 10-х классов на уроках биол
  • Использование компьютерных технологий в процессе обучения английскому языку
  • Лайкни, если работа понравилась

    Похожие работы