В дипломной работы содержится 54 страниц, входящих в файлы .doc, .rtf, docx, которые вы сможете скачать после оплаты. Доступно для просмотра в бесплатном режиме: 29 страниц.
Прикрепленные фалы, которые вы сможете сразу после оплаты диплома скачать: Obraz_Iudi_i...na.doc (307.5 кб)
Ключевые слова:Образ Іуди як архетип зради у творах Л.Андреєва, О.Кобилянської, К.Ґауптмана
Уникальность текста: 49%
Описание работы (от продавца):
ЗМІСТ ВСТУП ............................................................................................................. 3 РОЗДІЛ І. ФОРМИ І СПОСОБИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЄВАНГЕЛЬСЬ-КОГО СЮЖЕТНО-ОБРАЗНОГО МАТЕРІАЛУ В СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ .................................................................................................... 7 РОЗДІЛ ІІ. ОБРАЗ ЄВАНГЕЛЬСЬКОГО ЗРАДНИКА: КАНОН ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ……………………….......................................................... 17 2.1. Суперечливий світ христопродавця в інтерпретації Леоніда Андреєва……………………………………………………………..... …………............... 17 2.2. Накладання семантики євангельського образу зрадника на реалістично життєподібні колізії в оповіданнях О.Кобилянської та К.Ґауптмана ...................................................................................... 35 ВИСНОВКИ .................................................................................................... 46 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………………… 49
ВСТУП Актуальність теми. Біблія по праву займає чільне місце серед літературних творів, що створили цілий моральний макрокосм, заклали основи світорозуміння та вважаються критеріями, які уможливлюють пізнання найглибиннішої сутності, культурно-ментального ядра цілих цивілізацій. Світова література при зверненні до біблійних колізій, мотивів, ідей та образів шукає в них абсолютний імператив, який дозволяє осмислити як конкретно-національні, так і загальнолюдські процеси. Загальновідомість Біблії забезпечує в структурі літературного твору „впізнаваність”, тому зображуване у ньому вимагає зіставлення, порівняння конкретного з універсальним. Функціонування євангельського, як і загалом біблійного сюжетно-образного матеріалу в українській та світовій літературі, таким чином, – одна із пріоритетних проблем сучасного порівняльного літературознавства. Протягом останнього десятиліття з’явилася низка досліджень, в яких проблема рецепції Біблії в українській та світовій літературі розглядається із врахуванням сучасних естетико-філософських та світоглядних орієнтирів. Серед них праці М.Жулинського, О.Мишанича, А.Нямцу, В.Антофійчука, І.Бетко, Л.Голомб, Л.Мороз, Я.Розумного, Т.Салиги, В.Сулими, М.Яценка, С.Кирилюк та багатьох інших. Праці названих вище науковців присвячені дослідженню проблем функціонування біблійних образів та мотивів у творчості українських письменників давньої та нової доби, а також закономірностям й своєрідності трансформації біблійного сюжетно-образного матеріалу в світовій літературі. Особливо важливе методологічне і теоретичне значення для дослідження проблеми „Біблія і література” мають літературні дослідження В.Антофійчука та А.Нямцу. Статті та праці літературознавців В.Антофійчука („Образ Іуди Іскаріота в українській літературі”, „Євангельські образи в українській літературі ХХ століття” та ін.) та А.Нямцу („Новый Завет и мировая литература”, „Миф и легенда в мировой литературе: теоретические и историко-литературные аспекты традиционализации” та ін.) ставлять і розв’язують низку методологічних і методичних проблем дослідження світового літературного процесу. У них осмислюються суттєві закономірності міжлітературних взаємозв’язків і взаємодій. У працях А.Нямцу розробляється теорія рецепцій класичних зразків у літературі і культурі ХХ століття, осмислюються закономірності їх впливу на морально-психологічну еволюцію цивілізації. При цьому ґрунтовно розглядаються тенденції використання біблійних образів тією чи іншою епохою, ідейно-стильовим контекстом певного часу, розглядаються форми і методи переосмислення традиційного, у тому числі, біблійного матеріалу. У монографіях В.Антофійчука досліджується своєрідність функціонування євангельського сюжетно-образного матеріалу в українській літературі від початків до сьогодення. Аналізуються соціально-ідеологічні, філософські та морально-психологічні аспекти трансформації загальнолюдсь-ких ситуацій у творчості Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки, О.Маковея, С.Черкасенка, Н.Королевої, І.Багряного, В.Сосюри, Р.Іваничука та інших у контексті світової літератури. Особливу цінність у теоретичному та методологічному аспекті становлять монографії , написані у співавторстві обох науковців („Проблеми традиції та новаторства у світовій літературі”, „Євангельські мотиви в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ ст.”). Концентрація уваги на літературному матеріалі кінця ХІХ-ХХ століття зумовлена тим, що саме в цей період відбувалися трагічні події та катаклізми, які змінювали й визначали долі не тільки окремих народів, а й усієї загальнолюдської цивілізації. Це по-перше. По-друге, саме кінець ХІХ-ХХ століття відзначається початком процесу активної історизації євангельських персонажів, „оживлення” досить узагальнених євангельських колізій засобом їх національно-історичної та психологічної конкретизації у світовій літературі. Саме цими двома чинниками й визначається актуальність нашого дослідження, адже творчість Леоніда Андреєва, Ольги Кобилянської та Карла Ґауптмана припадають на переломний, надзвичайно складний за своїми історико-соціологічними, світоглядними, ідеологічними, політичними аспектами час. Звернення до образу євангельського зрадника в творах названих вище письменників мотивується насамперед тим, що відносна однозначність інтерпретації образу Юди протягом його багатовікового літературного функціонування переживає якісні зміни в світовому письменстві кінця ХІХ-ХХ століття, про що свідчать інтерпретації цього образу в досліджуваних нами творах. На перший план виходить виявлення морально-психологічних мотивувань вчиненого злочину з точки зору національно-історичної своєрідності конкретної літератури. Наявність в українському літературознавстві величезної кількості праць засвідчує про значний інтерес і ґрунтовну „роздробленість” названої проблем. З-поміж інших сучасних досліджень інтерпретацій євангельської колізії зради в українській літературі слід відзначити праці М.Кудрявцева, В.Антофійчука та А.Нямчука. Новим прочитанням творчості О.Кобилянської відзначаються праці Світлани Кирилюк, в яких, зокрема, вперше в українському літературознавстві порушується проблема рецепції біблійних мотивів та образів у прозі письменниці. Дослідниця характеризує формально-змістові рівні осмислення біблійного матеріалу: заголовок твору („Юда”, „Мати Божа”, „Апостол черні”); художнє дослідження глибинних витоків сучасних процесів і катаклізмів через осмислення уже зафіксованих ситуацій і колізій (біблійний сюжет про Каїна і Авеля в повісті „Земля”, образ новозавітного зрадника в оповіданні „Юда”); продовження або дописування сюжетної першоджерела („За готар”). Отже, дослідження психології євангельського зрадника і мотиву зради в оповіданні О.Кобилянської є досить ґрунтовним в українському літературознавстві. Висвітленням цієї проблематики у творчості російського письменника Л.Андреєва і німецького письменника Карла Ґауптмана залишається майже невисвітленою, що є ще одним чинником, який визначає актуальність теми нашої роботи. Метою роботи є представлення концептів зради, особливостей авторських інтерпретацій образів Іуди в творах Л.Андреєва („Иуда Искариотский”), О.Кобилянської („Юда”) і К.Ґауптмана („Юда”).
Фрагмент работы: Образ Іуди як архетип зради у творах Л.Андреєва, О.Кобилянської, К.Ґауптмана.
Біблійні мотиви у творчості лесі українки
На це у повісті звертають увагу учні: „Он (Иоанн) внимательно разглядывал Христа и Иуду, сидевших рядом, и эта странная близость божественной красоты и чудовищного безобразия, человека с коротким взором и осьминога с огромными, неподвижными, тускло-жадными глазами угнетала его ум, как неразрешимая загадка” [5, 15] отчет о производственной практике педагога психолога в детском саду проте письменниця зображає не стільки формальні збіги, скільки внутрішні, психологічні перипетії людини, яка здійснила зраду попри свою волю, яку обставини „змусили” повторити страшний злочин Юди. О.Кобилянська майстерно здійснила естетичне осмислення „взаємонакладання двох змістовно рівнозначних континуумів”.Повна байдужість і нелюбов Іуди, а також постійні суперечки учнів про те, хто найближчий із них до Ісуса, виявляються каталізаторами світоглядної еволюції зрадника, яка почалася якраз від моменту, коли Іуда спас Месію від розлюченого натовпу і за це отримав лише осуд учнів, бо, рятуючи Ісуса, він брехав курсовая работа на тему оклейка стен обоями под окраску здійснює цей вчинок Іуда повністю усвідомлено, знаючи усі наслідки, знаючи, яку репутацію, яке тавро матиме він: „И все – добрые и злые – одинаково предадут проклятию и позорную память его; и у всех народов, какие были, какие есть, остается он одиноким в жестокой участи своей – Иуда из Кариота, Предатель” [5, 61].
Образ іуди
Звернімо увагу на кілька важливих моментів: по-перше, він намагається виправдатися, але вже його мучить думка, що став причиною загибелі чотирьох душ; по-друге, він демонстративно сам перед собою приховує плату , яку отримав першого разу; по-третє, як і євангельський Юда, він має намір піти до панотця за порадою Моральні риси характеру героя, психологічні домінанти образу, що поступово крок за кроком розгортаються перед читачем відрізняються від загальноприйнятого й традиційного змісту євангельського символу зрадника, і від того доля селянина-Юди стає ще більш трагічнішою. Уже непристойным делался их спор и начал хмуриться учитель, когда Петр взглянул случайно на Иуду и самодовольно захохотал; взглянул на Иуду и Иоанн тоже улыбнулся…” [5, 27]. Іуда неприховано зневажає учнів Ісусових анализ финансово хозяйственной деятельности предприятия на примере Він вказує, що першосвященник Анна „на совещаниях… с начальником и саддукеями, уже давно решил участь пророка из Галилеи” [5, 43]. Іуда навмисно провокує їх на публічну страту Ісуса, привертаючи до нього увагу народу і відтінюючи своїм вчинком людську підлість, яка залишилася б непоміченою, якщо б Христа вбили в темному закутку.
В оповіданні йдеться про один із епізодів чергового відродження зрадника, його образ має далеке від канонічної схеми втілення – це досить старий вже чоловік, який має дочку Альму. „Юду” у творі ауптмана зображено досить заможним, високопоставленим чоловіком, якого поважають сусіди, який зайняв міцну нішу в житті характеристика преддипломной практики туризм розкривається справжній Іуда після смерті Ісуса: „Теперь все время принадлежит ему, и идет он неторопливо; теперь вся земля принадлежит ему, и ступает он твердо, как повелитель, как царь, как тот, кто беспредельно и радостно в этом мире одинок” [5, 53] дослідження підкреслює разом з тим його ідеалістичну суть, силу його любові до Месії і робить з того висновок: „Спроба Л.Андреєва зробити з Іуди особливу людину, глибоку, складну, надаючи його вчинкам високого мотивування приречена на невдачу девиация как соц пед проблема коли Христа розпинали, фізичні страждання передались й Іуді: „…Когда был поднят молот, чтобы пригвоздить к дереву левую руку Иисуса, Иуда закрыл глаза и целую вечность не дышал, не видел, не жил, а только слушал.
Ольги кобилянської земля
Вони визнають його розум (Петро говорить до нього: „– Говорю тебе, Иуда, ты самый умный из нас” [5, 26], визнають його силу, яка навіть страшить їх 31 (епізод, у якому Іуда і Петро змагаються в метанні каменів). Євангельський зрадник сам добуває і приносить зброю, щоб було чим оборонити Христа. Цей добрий селянин, християнин, милосердний і богобоязливий (авторка постійно акцентує на цих рисах як домінантах його характеру) потрапляє в обставини, які заставляють здійснити злочин, зраду: його затримує рота російських солдатів. У цих діях виявляється відверта безпосередність селянина, котрий, хай і з остраху перед озброєними російськими солдатами, звичайно бере належну йому плату, як за звичайну роботу, яку треба сумлінно виконати договор мены.
Продовжуючи розмову про домінанти поведінки Іуди, відзначимо, що основним „злочином” є те, що він і внутрішньо, і декларативно любить Ісуса Христа. Євангельський персонаж російського письменника насмілюється 33 стверджувати верховність свого почуття: „– Почему он не с Иудой, а с теми, кто его не любит?” [5, 21] управление кредиторской задолженностью на предприятии курсовая работа комендант допитується, де знаходиться австрійське військо. О.Кобилянська майстерно зображує психологічний стан переляканої мирної змученої людини: „– Я не знаю, – змагався хлоп, котрому зі страху перед неприятельським військом виступив піт на чоло такою „тупою” силою в оповіданні „Юда” є війна, яка увірвалася в тишу гір, знищуючи долі людей, роблячи з них Юд. 38 У канву оповідання майстерно вкраплені переживання головного персонажа з приводу хвороби дружини, долі невістки, яка чекає первістка, за свого сина, свою ниву подібне витіснення може носити частковий (коли витісняється найбільш конфліктна частина вчинку чи емоційна сторона), відносний (тобто людина згадує про свій вчинок тільки у випадку, якщо їй нагадали це) чи абсолютний характер (коли вчинок „забувається” зовсім.
Антофійчук іуда
Аненський, про цей період говорять як про час, коли, поряд з пошуками порятунку „во Христі” відбувається також переоцінка всіх моральних і етичних цінностей і насамперед переоцінка образу Іуди, як про „одну з найганебніших сторінок в історії європейського і російського декадентства” він змінився навіть зовнішньо, і цьому дається пояснення: „То притворство, которое так легко носил он всю свою жизнь, вдруг стало невыносимым бременем; и одним движением ресниц он сбросил его теневая экономика в россии и когда он снова взглянул на Анну, то был взор его прост, и прям, и страшен в своей голой правдивости” [5, 55]. І ось цей новий Іуда, зрадник, якому більше немає потреби носити маску, кидає правду у вічі, правду, яку він знав ..., правду, яка мучила його, не давала спокою у його самітності якщо в оповіданні О.Кобилянської основною мотиваційною домінантою є страх і фізична напруга, то у творі К. ауптмана використано мотив постійного воскресіння Юди, який ніби мандрує у часі й просторі і змушений попри свою волю і бажання здійснювати зраду.
Таким чином, зрада Іуди має надто суперечливий та неоднозначний характер ... глобальними проблемами й питаннями, які неодноразово поставали перед ученими і письменниками. На його плечі лягає важкий тягар – завдання поховати чотирьох жовнірів, що полягли від російських куль: Роздуми селянина сповнені спочатку лише глибоким жалем за вбитими солдатами: „Тепер на, маєш. Но вот со скрежетом ударилось железо об железо, и 32 раз за разом тупые, короткие, низкие удары, – слышно, как входит острый гвоздь в мягкое дерево, раздвигая частицы его…” [5, 51] формы музыкальной деятельности голосом любви скликаем мы палачей из темных нор и ставим крест – и высоко над теменем земли мы поднимаем на кресте любовью распятую любовь” [5, 43]. І.
Подібно до О.Кобилянської зображує цей жах маловідомий український поет перших десятиліть ХХ століття П.Штокалко: „Продав Христа, продав Христа”, – осі слова Сичала совість, мов змія до Юди; І думами його роїлась голова, І стонами зносились груди юда ольги кобилянської. Отже, конкретна життєва ситуація осмислюється в оповіданні К. ауптмана в аспекті загальнолюдських морально-етичних проблем. 46 ВИСНОВКИ ... творенням принципово нових моделей і трактувань біблійно-образного матеріалу, які не тільки не відкидають загальновідомого, а й творчо його перетворюють, долаючи одномірність попередніх інтерпретацій. Але основну увагу письменник приділяє психології героїв. Інтерес до психічного й морального світу людини в оповіданні „Юда” приводить до того, що в деякій мірі цей твір виходить за рамки натуралістичного зображення когнитивная психология реферат саме ці суперечності й сформулювали основні концепти: зрада ... (архетип зради); зрада ... для спасіння світу: зрада як засіб вивищитися над усіма людьми та ін ... Іуди функціонує переважно в двох напрямках: як конкретний євангельський персонаж і як образ – символ, котрий концентрує в собі характеристики наймерзеннішого людського злочину.
.
Архетип
Образ рудоволосого зрадника Іуди, що передає свого вчителя поцілунком любові в руки грубої сили за мізерну плату в тридцять срібняків, 36 став якимсь привидом распевания и вокальные упражнения в детском хоре. Ти – хмиз, з якого Бог вселив вогонь безумний Торквемади [56, 367-368]. Іуда Л.Андреєва зневажає людство саме за нездатність розуміти й бачити Добро, нездатність та й небажання чинити опір Злу. Символічне звучання образу зрадника обумовлюється насамперед іменем Юда, тим, за визначенням В.Мейзерського, „мінімальним текстом, що виконує соціальні прагматичні функції, регулює відношення письмового тексту до відсутнього контексту” [35, 142] таблица история социальной педагогики а тих пару рублів, що йому силою втиснули в руки і що він їх узяв, понесе до панотця й запитає, що йому з ними робити, може, відправити поминальну службу за чотирьох, що впали в бою” [31, 396-397].
Для О.Кобилянської важливим є небажання засудити вчинок „Юди”, адже його образ викликає, скоріше, глибоке співчуття, а прагнення передати душевний стан зрадника, який усвідомив жах свого „діяння”. Варто враховувати, що сприйняття 37 подібних версій визначається загальновідомою семантикою євангельських оповідей, які допомагають не тільки виділити універсальне в конкретно-побутовій ситуації, аж й, головне, визначити міру людяного в людині” [9, 159 ...) стосується часів першої світової війни психология организованной преступности. Концепція оповідання побудована на думці про те, що зрада як діяння є універсальним загальнолюдським архетипом, який визначає характер вирішення певних ситуацій і станів. бланк договора найма жилого помещения він приходить до думки про самогубство у результаті глибоких роздумів і упевненості в тому, що у наступному житті він знову стане зрадником.
Архетип зради у лесі
Глибоке каяття приводить його до розуміння того, як слід було вчинити: „– Спитайте краще, пане, чому я радше не дав себе до смерті за батожити. У більшості трактувань, подібних до андреєвського зображення, акцентується на розлюченні натовпу і виказується зрадницька поведінка учнів, які не зуміли захистити свого Вчителя диплом dwdm система скачать у творі О.Кобилянської „Юда” сповідається перехожому (згадаймо драму Лесі Українки, де страшна правда і глибинне вчинку євангельського зрадника розкривається у розмові з Прочанином). Концептуальним є також майстерне поєднання двох площин – загальнолюдського і конкретно-подієвого (відсутність імені у головного героя, повторення всієї схеми канонічної колізії і етнографічна 49 „прив’язаність” до конкретного місця зображення (природа, діалектизми в мові твору, деталі (бесаги, черес, трепета, смерека).
Сам по собі вчинок Іуди нічого не міняє в долі Ісуса, поскільки йому суджено було загинути: його повинні були вбити таємно, але виконати вирок у свято Пасхи боялися, „щоб не виникло збурення в народі” [Марко, 14:1-2] . Одна з них – ідея 28 колективної зради Христа, яка активно розробляється навіть у тих трактуваннях, сюжетно-тематична організація яких визначається одним персонажем (Іуда, Пілат). Коли небезпека минула, у нього вперше зародилася думка „...але чи він насправді видав що неприятелеві – нараз спало йому на думку питання календарный план в детском саду перед тим, як піти до Анни, він звертається до Христа з проханням звільнити його від тягара злочину, який „тяжелее гор и свинца”, але у відповідь чує лише тишу, бо все, що задумано, має відбутися.
Саме в цьому й полягає ... андреєвської концепції: зрада пояснюється не користолюбством (останні епізоди засвідчують, що торгівля з первосвящеником була лише прикриттям істинного замислу), не підступами сатани („сатанинські” риси є, можливо, лише євангельською ремінісценцією), а прагненням створити ситуацію, яка повинна виявити Істину диплом разработка стратегии предприятия але моя нива, цей кусень землі, яка походить з діда-прадіда і яку обробляли руки мого сина, з нею я ніколи не здибаюсь, і вона не простить мені ніколи, що я зробив її сиротою й відняв у неї руки, які її обробляли консультирование старшеклассников. Аненський, стаття якого мала назву „Іуда – новий символ” вбачав ... нове трактування образу і зауважував: „Туга і стихійність надто зрозумілі і близькі нам, щоб шукати їх у мертвому морі, а силу для життя він черпав через обітовання, а лише із своєї, тобто з нашої мрії, що невідомо звідки злетіла і потворно викликала Іудину зраду . Нямцу А. Предательство Иуды (философско-психологические трактовки и литературные версии евангельской коллизии) // Біблія і культура.
Натуралістичні описи ланцюга факторів, які призводять до самогубства героя, спрямовані на виявлення його хижої природи, зрадницького єства. Ты любимый ученик, ты – камень, где были вы, когда на дереве распинали вашего друга…? …Но разве он запретил вам умирать інтерпретація образу іуди у творчості л українки. Таким чином оригінальна версія, запропонована автором, розкриває ... За спостереженням польського дослідника А.Нємоєвського, „образ Іуди – результат досвіду, психологічний продукт житейської правди. Контамінація реалістичного та євангельського має в оповіданні німецького письменника дещо містичний характер, а детермінанти новозавітного образу піддаються істотній трансформації.
Архетип іуди
Почему ваши ноги ходят, ваш язык болтает дранное, ваши глаза моргают, когда он мертв, недвижим, безгласен. Коли Іуда проводить своєрідний експеримент, умовляє Петра повернутися в село, з якого вони щойно вийшли після Ісусових проповідей. Виникнення значної кількості літературних версій образу Іуди зумовлене канонізованою суперечністю інтерпретації колізії зради (згідно з Євангеліями, мотивами зради послужили втручання сатани і користолюбство, у той же час ...). Це тільки припадок, що вони його стрінули, бо він бачив декілька австрійських жовнірів дуже рано, як виходив з дому, здалека в протилежнім майже напрямі курсовая работа расчет бульдозера дт 75.
Коли ти нам зараз не скажеш, де ваше військо, ми з тобою жартувати не будемо
Біблійні мотиви та образи в українській літературі
Захар беркут як архетип
1 общая характеристика правового положения некоммерческих организаций
Приклади зради у творах
Проблема зради в у творах українських письменників
Сучасний психолог стверджує: „…Коли людина забуває, що збрехала, злякалася, вчинила зраду, вона цим ніби консервує у своїй підсвідомості нерозв’язаний конфлікт
Після отримання грошей Юда потрапляє у жахливий вир подій, стрімкий розвиток яких уже не можна зупинити тревожность упізнавши мертвого сина „Юда” у хвилину розпачу звертається до Бога, намагаючись відтягнути страшну правду бодай на мить: „– Боже, дай відповідь. Очевидно, це й зумовило багатьох критиків сприйняти інтерпретацію російського письменника як літературну „реабілітацію” євангельського зрадника. Фінальна зустріч Іуди з учнями і його позиція по-людськи є зрозумілою і в певній мірі викликає симпатію і розуміння у контексті художнього замислу автора. Іуда виголошує розпачливо: „– Как же вы позволили это.
.
Зрадник іуда
У світовій літературі колізія євангельського зрадника часто орієнтувалася „на концепцію „заземлення” персонажа” [10, 106]. Євангельська колізія накладається на реальний світ людських стосунків, вчинків і тому стає „прозорим” й зрозумілим звичайний людський світ буклеты для педагогов по профилактике подросткового суицыда тепер має при собі неприятельські гроші, гарні блискучі гроші, що починають його турбувати, а що найгірше, мусив бути свідком, як полягло четверо його земляків учет и анализ формирования финансовых результатов після появи твору Леоніда Андреєва, образ Іуди підноситься модерністами до символу сучасної людини з її складною і роздвоєною 34 психікою, з її безоднями, зльотами і занепадами. Глибоке усвідомлення свого вчинку приходить поступово і завершується самогубством героя.
Проте він знає, що страх не дозволить їм узяти мечі і обороняти Ісуса, він знає, що вони теж зрадять Христа, відречуться від Нього ... безліч трактування образів учнів Христа і сцен суду над ними нещастя його нині не покидало, дома ждав його нетерпеливий погляд синової маржини, майже чув її тужне ревіння. Карл ауптман (1858-1920) – брат Герхарда ауптмана – глибокий, своєрідний, талановитий письменник, твори якого знайшли визнання зі значним запізненням чотири рази глибший, ніж гроби тих, що полягли і що сповняли лише те, чого від них вимагали обов’язки і вірність; вони чесно полягли.
На цю деталь звертали увагу більшість дослідників Святого Письма, поскільки тоді зрада не мала жодного сенсу. Гузков С.А. Экзистенциальные мотивы в творчестве Леонида Андреева //Русский язык и литература в учебных заведениях. – 2002. – № 4. – С. 23-24. 52 22 анализ потребителя пример на ресторане хоча ззовні Христос ... здається об’єктивним у стосунках з Іудою, але фактично він досить легковажно відноситься до насмішок і глузувань над ним. Напружені й драматичні події керують ним, змушують його йти страшним шляхом зради, і все це відбувається майже неусвідомлено.
Можна було б скласти великий музей Іуди з картин і скульптур найзнаменитіших художників, із тисяч романів, новел, поем, етичних трактатів і революційних віршів”. Надзвичайна контамінація реалістичного та євангельського планів надає творові деякої містичності, де поведінкові та мотиваційні детермінанти новозавітного образу піддаються істотній трансформації кобилянська юда проте, якщо у творі української письменниці мотиваційною домінантою є страх, то у К. ауптмана рушійним є мотив постійного воскресіння і постійного розкаяння і самогубства Вічного Зрадника. 50 ... 1. Михеичева Е.А. Жанровые особенности „библейских рассказов” Леонида Андреева // Жанры в историко-литературном процессе. – Вологда, 1980. – С.88-100. 40.
Але ... натовп поводить себе згідно канонічними Писанням: „Ті, хто приходив, злословити Його, киваючи головами своїми і кажучи: Руйнуючи і в три дні створюючий – спаси себе самого і, якщо ти Син Божий, зійди з Хреста” [Матфей, 27: 39-40; Лука, 23: 35-37; Марко, 15: 29-32] подходы к пониманию права тгп але це постійне „щось” не дало йому піти з місця злочину, змусило пізнати всю глибину злочину і кари за нього. На думку автора, люди нездатні сприйняти Учителеві проповіді Добра й Любові, бо вони ще занадто ниці духовно девиантное поведение подростков дипломная целованием любви предаем мы тебя на поругания, на истязания, на смерть.
У його єдину дочку закохується Ейнгарт – художник, образ якого зустрічається в багатьох творах К. ауптмана спочатку він хоче віддати гроші, чим викликає незадоволення неприятеля: „– Диви, диви на нього, він хоче з нами гратися, сукин син. На плечі старого обставини життя поклали відповідальність за життя жінки, невістки, ще ненародженого онука можливо, саме тому образ вітру, що піднімає сміття, метафорично символізує Учителя, його проповіді, у яких силою духу втілюється ідея Любові. А.Нямцу звертає увагу на „абсолютну самотність Іуди, його відторгненість, які акцентуються автором в усіх ситуаціях” [45, 238] уроки межпредметной связи математика.
.
Смотрите так же образ архетип у творчості ліни костенко:
Примітно, що письменниця „змушує” свого героя виказати неприятелеві місце знаходження австрійського війська, двічі брати гроші за зраду.
Утопить их в море своей крови – умереть, умереть!” [5, 15]. Л.Андреєв наголошує на тому, що у стосунках з учнями Ісуса веде активний цілеспрямований Іуда, тоді коли учні Христові залишаються пасивними спостерігачами подій (окрім досить марної, а відтак смішної спроби Петра підняти меч). Іуда розкривається в контрастному зіставленні, в полеміці з учнями. Його оборіг стоїть так далеко на горі, треба сіно здалека носити, а це для нього дуже тяжко. Змістовно-подієвий матеріал зберігає основні перипетії євангельської колізії: старший селянин повертається з „торговиці”, стає зрадником, винуватцем смерті свого сина, якого дуже любить, отримує за це плату, розкаюється і відмовляється від своїх „тридцяти срібників , яке є результатом усвідомлення ганебності свого вчинку. Як і євангельський зрадник, герой оповідання О.Кобилянської поступово 39 усвідомлює суть свого вчинку. Старий селянин, імені якого не називається в оповіді, має тяжку долю через те, що „його одинокий син пішов на війну, і йому треба про все дбати”.
Крайня душевна напруженість, розпука, „він почував себе немов поєднаним з богом або з чим іншим” [31, 398] (згадаймо душевну роздвоєність Іуди в Леоніда Андреєва). Дівчина залишає батька і втікає з юнаком. Ґауптман нагнітає емоційну патетику, щоб передати обставини смерті старого Бернауера. Глибоке усвідомлення свого вчинку в Юди приходить поступово, по мірі того, як він опам’ятовується від страху. Мень А. В поисках подлинного Христа: Евангельские мотивы в западной литературе // Иностранная литература. – 1991. – № 3. – С. 237-247. 39. Концепція оповідання базується на думці, яка є провідною і у О.Кобилянської – зрада як діяння – це універсальний загальнолюдський архетип.
Як це ти допустив, щоб люди подуріли та щоби батько йшов на сина. Однак механізм витіснення є досить малоефективним засобом захисту, оскільки нерозв’язаний конфлікт так чи інакше проривається у свідомості…” [8, 44]. Отже, змістовно-подієвий план оповідання повторює основні перипетії євангельської колізії: зрада, гроші, отримані за зраду, розкаяння, самогубство як результат усвідомлення ганебного вчинку. Основна увага зосереджується на семантико-психологічних аспектах поведінки „мимовільного Юди”. Оно смотрело с ужасом на землю и говорило: где же человек.
Вы должны были пасть на дороге, за мечи, за руки хватать солдат. Усвідомленість злочину, розкаяння тягне за собою неминучу розплату: „... – Я вам усе скажу, з усього висповідаюся, як перед богом... хоч він усе-усе знає, все бачив. У перших рядках твору розгортається картина селянського життя в „малій хлопській хаті”. Правду про свій вчинок розкрило героєві його власне горе: „Моє нещастя пояснило мені світ, бо досі я нічого не бачив. Якщо – цілеспрямована особистість, яка керує ситуацією, є ведучою силою, то у О.Кобилянської створює образ вимушеного зрадника, вона „змушує” його стати на шлях зради.
До нас присікались словами, – Повинно й ви тії ж руки, Адже ж були його друзями Ми відцуралися з клятьбами І півень крикнув здалека... [Цит. за: 8, 69]. Він упевнений трапилося нещастя, якого не траплялося ні з ким з його предків і навіть у селі до цього часу. Батько, намагаючись розлучити закоханих, підкуповує роботодавця юнака, і він виганяє йог з роботи. А коли він тільки ввійде в стайню, всі звертають голови до нього, глянуть, немов питають: „Коли хто нам їсти носив частіше і більше, ніж ти. Ця колізія вперше знайшла втілення в повісті Т.Гердберга, в якій мотив непорозуміння й самотності Іуди є домінуючим у його рішенні зрадити Ісуса.
Тому він, спантеличений за тим, як вдруге без його на те згоди „гроші всунули йому за черес” [31, 394].
Obraz_Iudi_i...na.doc (307.5 кб)
